Вопли Видоплясова. Файно.

Давно очікуваний повнометражний альбом "Воплів", які вже не перший рік є живою легендою української рок-сцени. Розчарування, здається, неможливе як категорія. Цим музикам вдається у кожному новому вітанні залишити незмінним лише одне - високу якість та енергетику творчості. Це не концерт наживо, але Ви можете впевнитися, що Олег Скрипка досі вміє своїм внутрішнім струмом розбити всі захисні кордони слухачів та вивести їх за собою на якісно новий рівень почуття та сприйняття. Окрему колізію в цьому створює насиченість текстів, здавалося б, несумісними барвами, з яких, одначе, виникає гармонійна фігура. Це повітря творчості, здатне на постійні зміни, оскільки має у своїй основі пустоту - у буддійському розумінні. Кажу про це не випадково. Послухайте або прочитайте слова пісень - "Воплі" вже не перший рік тяжіють до буддизму, ба навіть індуїзму, але їм вистачає натхнення спирати і те, і друге на суто українське коріння. І знову ненав’язливо постає питання, яке коріння було первинним, але цікаве тут дещо інше явище. Маю на увазі, що зараз на наших очах зростається та зростає коріння культури не якоїсь окремої землі, але культури світової. І, завдяки таким гуртам, як "Воплі Відоплясова", ця потужна хвиля не змиває етнічні відтінки, а підіймає їх, надаючи нового сенсу та наповнення, несподіваного забарвлення. Особисто у мене „ВВ” асоціюються у цьому зв’язку з Ван Гогом - не тільки з його творчістю, колористикою, але й із його постаттю. Адже це пошук, який не знає, не визнає обмежень, і саме тому він здатен на щасливі знахідки.
Номери цього диску не схожі між собою, але серед них Ви не побачите слабких композицій. Спіралі закручені у височінь, повернення неможливе і не потрібне, бо навіть вивчені уроки зустрічаються попереду, хоча й за іншими обличчями. Та зустріне їх лише той, хто крокує вперед, залишаючи свій острах позаду.