Тартак. Система нервів.

Безнадійно енергійний - здається, це визначення буде влучним. В голові Сашка Положинського завжди було достатньо місця для вибухівки, і цього разу він теж себе не зрадив. Енергія альбому набирає високих обертів з перших секунд, і до самого кінця швидкість вже не падає. Дивно, але навіть про сумні речі та почуття він співає так, ніби мова йде про революцію, і тиск постійно підвищується. До того ж, оскільки Тартак заграв з друзями, то у Вас є приємна нагода почути старих друзів та завести нових - адже альбом писався не просто музиками, а музиками талановитими. Хоча остання пісня диску - це вже майже панк-рок, та то таке. Особисто я назвав би те, що в них вийшло, поп-альтернативом - Вам ще не цікаво?

Антон Йожик Лейба