Ефіра. Симфонія.

Першим чином, звісно, зауважу, що хлопці ці – українці, які живуть і грають, відносно України, аж за океаном, а саме у Чикаго. Славне, між іншим, місто, вихідці з якого – починаючи ще з джазових часів – неабияк вплинули на музичну культуру сьогодення в цілому, і на розвиток альтернативної музики – зокрема. Правда, в даному випадку мова йде про дещо інше. Особисто я сказав би, що це, в плані музики – просто рок. В тому вигляді, якого тут, в Україні, він набуває тільки в останні роки – якісний, насичений. Інколи дійсно напружений – бо це ж енергія – але мелодійний. І саме ця мелодійність разом з пружністю створює відчуття потоку, достатньо сильного, щоб час від часу виникали водоверті – а вони, як відомо, затягують. Що ж, у цей потік приємно пірнати – вода тепла, і нагрівається з кожним новим треком. А якщо повернутись до першого зауваження, то, в решті решт, приємно, що навіть далеко звідси молоді люди не просто не забувають своє коріння, а й роблять крок вперед. Адже значно легше, мабуть, було б заспівати народних пісень – та ні, заспівали своїх. Це – пошук, а пошук – це добре.