Для людей, яких цікавлять творчі шляхи гурту Мандри, скажу, що Лео – то, власне, Леонід Бєлєй, їхній акордеоніст. Але додам, для тих же самих людей, що особиста творчість Лео дуже відрізняється від творчості гурту. І це, чесно кажучи, добре – інакше було б просто нудно, адже повтори нікому не цікаві. А так – чуємо людину, що досить вдало створює сутінкову, вечірню, затишну атмосферу. Сонце вже сіло, і ось тепер ця музика вступає у свої права. Бо вдень, як відомо, світлячки не світяться. А зараз… може, це схоже на прогулянку нічним містом. Тільки-но пройшов дощ, бруківка виблискує у світлі ліхтарів, ніхто нікуди не біжить, не поспішає. Не поспішає і музика, вдивляється у ніч, у себе, у віддзеркалення своїх очей в темних водах – і стає стрімкою. Вона фліртує з незнайомим перехожим, не зваблює – грається легко, усміхнено, напівжартома. Знайомиться, морозиво куштує, цілує на прощання теплий вітер і йде собі далі. Поки не з’явиться сонце.
Антон Йожик Лейба