Марина Дзюба. 2004.

Бандура сьогодні вже не просто музичний інструмент. Це – один з символів, за якими в світі впізнають Україну. І, зазвичай, йдеться про виконання саме української музики, причому здебільшого – народної. Але сьогоднішній диск є відмовою від двох основних штампів. По-перше, представлені тут твори, переважно, є авторськими. А по-друге, і самі автори, тобто композитори – не українці. Причому, дуже відомі – тут і Чайковський, і П’яццола, Гендель, Вівальді, Шуберт. Таким чином, бандура не вперше вже і, сподіваймось, не востаннє доводить власну універсальність як інструмента і – універсальність музичної мови, як такої. В наш час, коли загальновідомо, що кожного дня десь на планеті відбувається війна, кожне подібне нагадування про можливість універсального спілкування є дуже важливим. Ми ж вважаємо себе розумними істотами. Тож – маємо розумітися між собою і в собі. І хіба музика – не чудовий шлях?

Антон Йожик Лейба