Олександр Смик. Франкінштейн у вишиванці. (гротескова авторська пісня).

На сьогоднішній день це найбільш свіжий альбом Олександра Смика – і, мабуть, один з кращих у його доробку. І справа навіть не в тому, наскільки актуально звучать тутешні паралелі з нашими політичними реаліями – нажаль, актуально. Нажаль, наша сучасна політика дає надто багато поживи для роздумів, матеріалу для спостережень. Втім, ні – нема чого жалітися. Як то кажуть, кожен народ має ту владу, на яку заслуговує. Якщо ж українці мають владу, яка постійно має українців – що ж... Винних, як відомо, немає – у нас всі хати скраю. І це ж очевидні речі – неприємні, але таки очевидні. Тим більш дивно, що співають про це лише окремі, зовсім поодинокі люди. І лише деякі з цих одиниць співають про це відверто, без прикрас – бо ж болить. Олександр Смик – саме з числа цих одиниць. Йому явно болить, бо спроби обрати з двох лих те, яке здається меншим – приречені. Бо лихо будь-якого розміру залишається лихом... Навряд чи цей альбом примусить політиків зашарітися – інакше ж вони не будуть політиками. Але, можливо, він допоможе замислитись всім іншим – нам. Це важливо – завжди. Бо, якщо ти не здатен самостійно мислити, то і доля твоя буде – рабська.