Отже, бувають колядки на вулиці, і бувають – у храмі. Колядки на цьому диску – з останніх. Зрозуміло, що головний храм людини знаходиться у її серці, але зовнішні прояви можуть бути різними. Ці колядки в обробці видатних українських композиторів – наче коштовне, але й скромне вбрання. Його вишукана простота стане дарунком для того, хто любить і вміє слухати уважно, слухати дбайливо. Слухати так, щоб зазирнути у найглибші свої глибини і звідти побачити цей світ у всій його красі, любові – і в стражданні, і в прагненні страждання це перерости. І наче знають всі, що немає тут інших шляхів, крім любові – і наче забувають чомусь. Але трапляється краса перед очима – і знову згадують, і знову знають. І прагнуть знову. А співи – то птахи, що не живуть, якщо вони у клітці, їх треба випускати на свободу. Тим більше, якщо вони світлі, як ці от колядки. Світлі, тихі і строгі. Із радістю, що навіть не в словах, а в променях там, поміж слів. Тож, щоби слухати, потрібен не фонендоскоп, а просто серце. Все.
Антон Йожик Лейба
Лазарєв І.
