Володимир Вермінський. Колядки.

Почав слухати диск – і навіть зрадів. Бо Володимир Вермінський, дивлюся, не зраджує собі. Здавалося б, ну чим може здивувати черговий альбом колядок. Але Вермінський, як і раніше, дуже м’яко натякає, що звичний погляд не завжди є єдиним з існуючих. В даному випадку достатньо послухати перший трек, щоб зрозуміти: українська колядка здатна бути чимось більшим за просте славословлення з приводу Різдва. Щоправда, далі йдуть колядки, які більшості слухачів знайомі, але навряд чи це можна назвати вадою. Хоча б тому, що цьому чоловікові притаманна дуже м’яка, лагідна манера виконання. Він співає наче і не голосом, а настроєм своїм. І настрій цей – прозорий і привітний. Запрошує у гостини, огортає ласкавим теплом, тихенько колисає. Доречним тут є, безумовно, і ніжний жіночий голос. Адже, якщо вже йдеться про народження, то без жінки така справа ніяк не обійдеться. А наприкінці розмови щодо запису можна сказати, що він дуже простий (у самому доброму сенсі цього слова) – і дуже затишний.

 

Антон Йожик Лейба