Ансамбль стародавнього церковного співу "Стрітення". Песнопения Божественной Литургии Элладской церкви.

Візантійський спів, мабуть, є для християнського богослужіння приблизно тим, чим є санскрит для дуже багатьох мов цього світу. Якщо й не першооснова, то основний носій головного прототипу. Але й він пройшов свій, окремий шлях розвитку. Ми представляємо, поряд з цим, ще два диски ансамблю Стрітення – співи Давньоруської та Іверської Церкви, тож маєте нагоду порівняти. У візантійському співі ще немає строгої відстороненості першого та гірської мелодики другого з них, проте родзинку його Ви почуєте одразу. Як Візантійська імперія була багатою, так і спів цей – саме багатий. Дуже відчутно, що його корені лежать на південному, гарячому Сході. Тонкі візерунки, розкішні оздоблення мелодій, розмаїття нюансів одразу змальовують перед очима храм не прохолодно-білосніжний, а розпечений сонцем і майже занадто багато прикрашений як зсередини, так і зовні. Тут відбувається радісне і тепле богослужіння...