Леся Українка. Лісова пісня. (mp3).

Скажіть, коли Ви вперше читали "Лісову пісню"? А коли востаннє? Я, наприклад, вперше читав її десь років у 14-15. Тоді головне, що виніс, було – відчуття якоїсь незнаної, але беззаперечної краси і таїни. Це один з творів, з яких для мене по-справжньому почалася українська література – а заразом і цікавість та повага до фольклору. Не тільки українського – адже глибинні корені всіх культур мають щось спільне. Ці родинні зв’язки не завжди очевидні, але тим більш цікаво їх помічати, відчувати... Потім кілька разів перечитував її уривками – не стільки для себе, скільки за необхідністю. А тепер-от – познайомився з нею наче заново, з чистого аркушу. І – знайомство було дуже приємним. Цього разу мене більше зацікавила не феєрія, а, власне, драма. Яким же було моє здивування, коли я побачив, що практично всі учасники дійства – щасливі. Інакше кажучи, кожен отримує все, повною мірою. Але – кожен на своєму поверсі, у просторі власних бажань, почуттів, мрій. Хто хотів порозуміння з лісом – отримав порозуміння. Хто хотів продати дуба – спиляв і продав. Хто хотів любові – нарешті зумів віддати її, а відтак – і отримав... Не всі головні події людського життя обмежуються часом життя тіла, і немає в цьому трагедії. Головне – щоб живою залишалась душа...