Ольга Юнакова. Я за любов'ю...

Вже цілий тиждень я не палю тютюн. Дехто вважає, що тиждень – це замало. Дехто знає, що значить – палити 10 років, і співчуває. Дехто вважає естрадну музику легкою справою, дехто – справжнім ремеслом, а дехто – мистецтвом. Декому сподобається цей диск, а про тих, кому не сподобається, я розповім іншого разу. Коли мені подарують невеличку люльку та доброго тютюну, щоб я вже кинув кидати палити. Ви гадаєте, що все, сказане раніше, дуже мало відноситься до диску? Помиляєтесь. Адже тон, у якому я пишу ці строки, безпосередньо викликаний тим, що саме цієї миті я слухаю Ольгу Юнакову. Приємний тон, чи не так? Ці пісні нагадують мені чимось метеликів з ентомологічних колекцій, пришпилених до темного картону. Вони як миттєве фото на згадку – раритет, у певному сенсі. І знаєте, часом цікаво згадати.