NIK_TO. The Treeson.

Прогулянка цим електронним містом... різко міняються кадри, наче в колажі... може коштувати тобі... звичних снів, принаймні у випадку, як ти не знатимеш... чому ж саме це життя називають реальним?.. втім, кожен з нас – ніхто, що створює власне комфортне або жахливе ніде... замість бути чесним. Ти не згоден? – добре, тебе ж немає... це тіло – всього лише остання цеглина, але саме на ній стоять твої справжні ноги... дивно, в тебе такі очі, наче до них увійшли усі обличчя світу... свічадо?.. чи не самотньо? чи не багато на себе береш? чи не мало? Навіщо ти входиш, виходиш, блукаєш, шукаєш – хіба ти не знаєш одразу і все? Гадаєш, ти можеш зустріти на вулиці те, чого в серці не маєш... майже всі так гадають – але не вгадали... втім, змінити щось можна лише у собі, все інше – марнотратство. Вибач, але, не віднайшовши власного серця, хіба ти здатен бодай побачити – інше?.. не те, що торкнутись... Вітаю, друже. Сподіваюся, прогулянка цим світом не минеться тобі так просто. Химерні світи – дзеркала, і в них ми бачимо тільки власні очі. Причому здебільшого – заплющені. У цьому альбомі – багато дзеркал, і всі вони дивляться просто на тебе. То є вірна ознака, що музика – талановита, і вона таки є такою. Ласкаво просимо – місто притихло...

 

Антон Йожик Лейба