Надія Шестак. Жіноча доля.

Ми вже не вперше зустрічаємось тут із Надією Крутовою-Шестак – отже, можемо констатувати, що вона в своїй творчості дотримується доволі чіткої лінії. А лінія ця полягає у тому, що її пісні балансують на межі двох стилів естрадного виконання. З одного боку очевидно, що і голос, і манера виконання співачки беруть початок у, так би мовити, естраді "старої школи". Тієї школи, яка широко використовує фольклорні мотиви – як у написанні текстів, аранжуванні пісень, так і в самій манері співу. А з іншого боку – це можна умовно визначити як "сучасну естраду дорослих людей". Тобто для створення цих пісень долучаються всілякі новітні технології, але при цьому не використовуються новітні ритми, більш притаманні молодіжній музиці. В результаті – маємо пісні, які легко співати навіть і без музичного супроводу, бо в них головує не стільки ритм, скільки мелодія. І, гадаю, їх хочеться співати, бо сила і краса голосу Надії – справжні. Втім, мабуть, так і має співати жінка, яка вже достеменно знає, що вона – жінка.