Ноута із "Деци". Русинський рок.

Тим, хто вже знайомий з корчмою "Деца у нотаря", мабуть, не потрібно представляти Павла Чучку та Йосипа Вайду. А розповісти, що вони з друзями здатні утнути під гарний настрій, можна так. Цей альбом НЕ рекомендовано слухати всім, кому: ну просто ліньки думати; нема причин насміхатися – особливо із себе, безгрішних; цікаво слухати рекламні блоки; хочеться, аби всі люди були однаково опецькуватими; здається, що серйозна думка і серйозне обличчя не можуть жити одне без одного, а все решта – від лукавого; своя хата скраю... Ні, цей альбом не закликає вийти з корчми прямо на революцію – але. Якщо прислухатися до текстів – а прислухатися таки треба – то стає ясно, що це просто стьобний панк, і край. Щоправда, потрібно призвичаїтись до русинського діалекту – але поліграфія містить словничок, тож розібратися неважко. Ну а зовні все це загорнуто у таке собі "все-й-одразу", яскравий кіч, в якому перемішалися професійність, насмішкувато-достовірний реверанс у бік сільських лабухів, чимало цитат зі світових хітів плюс вуличний колорит у вигляді всіляких допоміжних шумів на бубнах, цоркотальцях, ланцах, косах, мотиках і відрах тощо. А все разом – той випадок, коли є нагода і вишкіритись, і замислитись. Тем вистачає.