Роман Коляда. Танець любові та розлуки.

Гарні речі можуть бути простими – і не втрачати при цьому чарівності, і промовляти при цьому до складних закапелків твоєї свідомості, і прошивати тонкою ниткою грубі аркуші звичок. Адже ми звикаємо – і, звикнувши, банально перестаємо помічати. Потрібні чисті лінії, аби розгорнути, розправити погляд, замкнутий на буднях – а Роман Коляда і вміє, і вчиться створювати такі лінії. Його мелодії живуть у елегійних відтінках – але стиха наповнюють їх ясним, спокійним оптимізмом. Можливо, тут немає спокою відстороненого – зате звучить, мені здається, розуміння, що злітає лише той, хто приймає. Так вода здатна перетворюватися на хмару, на кригу – і повертатися до себе. Завжди – іншою. Емоційна, але чесна спроба примирення із самим собою – як перші кроки до свободи. Втім, тут будь-який крок є першим – бо, хай би як чітко ми не уявляли шлях, кожної миті рухаємося до незвіданого, хіба ні? Єдине, що потрібно, це чисті лінії всередині – і є відчуття, що "Танець любові та розлуки" сплетено саме з них.

Зрештою, гарні речі можуть бути простими, а відтак – можуть просто бути. І не потребувати додаткових пояснень.

Антон Йожик Лейба

Роман Коляда - фортепіано (1-13), мелодіка (1,2), рейнстік (2)
Олексій Смірнов - флейта (2,13), саксофон (13)
Сергій Рибалкін - гітара (13)
Віктор Крисько - скрипка (13)