Росава, LoTus. LoTus feat. Rosava.

Щиро поважаю творчість Росави – досі тішуся з її "Колисанок" і підкидаю їх всім, хто ще не чув. Та цього альбому чекав все-таки не стільки заради Росави, скільки завдяки тому, хто тут називається LoTus – раніше він був Тітус-Тотус, але співгромадяни легковажно вважають, що його звуть Леонід Тітов... Отже: LoTus + Росава + могутня купка співучасників – ось вони, справжні герої (імена нехай до часу лишаються приємним сюрпризом, а от в якості натяку – згадаємо про студію Кофеїн)). Отже. Зазвичай, як відомо, справжні герої і гадки не мають про свою героїчну натуру, і можуть навіть злякатися, якщо їм на неї натякнути. Але при цьому – продовжують робити свою справу. Просто тому, що вона – своя... З іншого ж боку, марно заперечувати, що справжні музиканти – як і справжня музика – починаються з уміння уважно слухати. І чути. Все решта – потім, то вже наживне. Мені здається, що на перетині цих двох якостей – звичайного героїзму та уважності – і виросла музика, яку Ви тепер почуєте. Втім, це далеко не єдине перехрестя, яке можна знайти на альбомі. Як композитор, Леонід явно глибоко поважає західну, особливо американську, народну музику. Втім, анітрохи не цурається і європейської – зокрема, класичної – традиції. Тому інтелігентний джаз, архаїчний блюз, класична освіта, психоделія – все це, та й не тільки це, залишило тут свій слід, і в результаті з’явився сплав, який не має чіткого визначення. Зате – має чітке призначення. Ця музика вміє радувати і надихати, з нею приємно замислюватись – і просто дихати, вона дає простір – і насичує його живими барвами. Як будь-яке звичайне диво, вона входить у лотос – і сповнює його світлом. Ось так просто...