Ґорґішелі. Аморе.

"Ґорґішелі" тільки виглядає молодим гуртом. Насправді ця команда стоїть на доволі високій башті, складеній з різних історій. Наприклад, сам гурт раніше звався "Чорний вересень", грав більш рокову музику, ніж зараз "Ґорґішелі", і був відомий і популярний не тільки вдома, у Львові, а й доволі далеко за його межами. Або, наприклад, їхній клавішник Олег "Джон" Сук – людина, в масштабах українського рок-андеграунду попросту легендарна. Учасник основного складу знакового (і все ще, нам на радість, живого) "Мертвого Півня", автор самобутнього проекту "Є..." –"...але час, як ріка..." (2003), учасник не менш самобутнього проекту Ю. Покальчука - "Вогні Великого Міста"... Ну і так далі – башта чималенька, історія в гурту не коротенька. А зараз, нарешті, зроблено наступний крок – збудовано новий поверх. "Ґорґішелі" сьогодні грає легкий рок, тобто – якісну поп-музику з роковим забарвленням. І якість її саме та, якої не вистачає дуже багатьом нашим сучасним поп-виконавцям. Як на мене, почни зараз українська легка музика розвиватись у такому напрямку – і дуже скоро могла б спокійно конкурувати з ким завгодно. Але поки-що цю нішу не заповнено, і, вочевидь, не скоро буде. Ну, тим краще – "Ґорґішелі" мають чудові шанси швидко стати одним з найцікавіших нинішніх проектів у стилі "поп-рок". Особливо – якщо і надалі не забуватимуть про деяку свою причетність, окрім української, і до культури грузинської. На платівці є дві грузинські народні пісні – можете не сумніватися, це яскраві родзинки. І в цілому – приємний дебют в оновленій якості.

Антон Йожик Лейба