Нумер 482. Нумер 482.

"Нумер 482" вирішив, мені здається, другим своїм альбомом продовжити і розвинути лінію, розпочату в альбомі першому. А лінія ця полягає в тому, щоб на легкій хвилі перемішати в музиці всі стилі, які подобаються прямо зараз. Перемішати так, щоб відчувався вплив – але неможливо було б виокремити якісь стилі чітко. Це надає змогу творити саме те, чого хочеться – і не бути прив’язаними до якихось жорстких рамок, меж, контурів. З одного боку, все просто – це поп-рок. А з іншого боку, "поп-рок" є сьогодні дуже розмитим, розгалуженим, і тому майже універсальним визначенням. Таким чином, кожна пісня в альбомі має своє власне обличчя, і одне на інше ці обличчя зовсім не схожі. Але, водночас, все це разом вписується у якийсь загальний напрямок руху, систему координат. Тому мені здається, що основним орієнтиром тут виступає не стиль, а настрій. Не кожної окремої пісні, а настрій всього альбому в цілому, всієї музики гурту в цілому. Настрій трохи меланхолійний – але з немалою долею оптимізму, зі спалахами радості. І без ознак відчаю – скоріше, тут можна знайти дещо скептичний, але романтизм. Ось такий сучасний ефір – всього потроху.