Сестри Тельнюк. Вибране.

Особисто мені, мабуть, хотілося б, щоби творчість Лесі ті Галини Тельнюк стала більш популярною, стала чимось з масової культури. І, на щастя, це може здійснитися лише одним чином – якщо і коли ця сама масова культура зміниться-виросте настільки, що матиме право зватися справжньою культурою. Тільки в такому випадку подібна музика має шанси стати чимось звичайним, буденним, непомітним. Хоча, чесно кажучи, навряд це можливо. І не тільки тому, що у маскульту свої закони і темпи розвитку, орієнтовані, як не крути, не стільки на виховання смаку, скільки на заробляння грошей. А й тому, що сестри постійно йдуть шляхом творчого самовдосконалення, і звертати з нього, здається, наміру не мають. А це, в свою чергу, означає, що вони практично приречені завжди бути десь осторонь теплого, комфортного, сірого мейнстріму. І, так само – приречені привертати до себе, до своєї творчості увагу тих, хто дивиться не лише собі під ноги, а й за обрій воліє зазирнути. Сестри Тельнюк створюють музичні полотна, наповнені власним простором, глибиною такої якості, що у них, картини ці, можна пірнати з головою, і там жити, дихати, займатися справжньою співтворчістю. Втім, якщо Ви не вперше вже з ними зустрічаєтесь, то все це знаєте й самі. В такому разі, знаєте Ви і деякі з тутешніх пісень. Але варто знати й те, що альбом „Вибране” – до речі, подвійний – наполовину складається з пісень, які ніколи раніше не видавалися. Тепер ми їх чуємо – і це дуже добре.

Антон Йожик Лейба