Ерко. Ціле моє життя.

Він не співає голосно, не здіймає галасу. Довірливим, дещо хрипкуватим голосом він просто розповідає прості історії з життя простих людей. Але робить це якось так, що хочеться прислухатись, і прослухати ще раз. Цього разу він переносить нас у місто, дуже схоже на Одесу або будь-яке інше приморське місто, де зустрічаються люди з усього світу, і всі вони одинокі – адже всі вони далеко від своїх домівок. Та, мабуть, саме завдяки тому ці люди чимось споріднені. І уявляєш собі невеликий портовий шинок, у якому грають кілька музик зі всього світу, єдина батьківщина яких тепер – дорога...