САТ. САТ.

Це – явище. Музику гурту "САТ" можна, мабуть, назвати авангардом андеґраунду. Можна було б назвати фрі-джазом – якби то був джаз. Але це дещо інше, інакше. Втім, будь-які певні визначення тут має бути знищено, аби не виникло спокуси обмеження. І просто – зануритися в тишу цих дещо знервованих ззовні, але ненав’язливих, глибоко інтелігентних пошуків прозорості. Пошуків чистого, дзвінкого, самодостатнього звуку. Так росте трава під подихом сильного південно-західного вітру. Так співає крига за кілька годин до весни, за кілька днів до льодоходу. Так засинає й просинається асфальт на виїзді з великого міста. Так тремтить відображення синіх очей у надтріснутій шибці, за якою спроквола розгортається ніч. Виявляється, так можна малювати за допомогою акустичної гітари, баяну та скрипки – всього лише. Схоже на графіку Пікассо – доки не побачиш, не повіриш, як багато можна виявити однією лінією. Доки не послухаєш увесь альбом всуціль – не зрозумієш.

Антон Йожик Лейба

Михайло Стрельніков – гітара
Олександр Клименко – баян
Сергій Охримчук – скрипка