Дударик Назавжди. Галичанка. Сучасний погляд на українську ліричну музику минулого століття.

Вже навіть просто давши своєму першому альбомові паралельну назву "...або Старий кінь не бороздить", хор "Дударик – назавжди" раз і назавжди дав знати про свою відмінність від інших колективів схожого напрямку. Справа не тільки у прозорому почутті гумору, а й у способі-манері опрацьовування ідей, подачі матеріалу. І змістом всіх своїх альбомів цей хор щоразу згадану відмінність наочно ілюструє – чудовим смаком, якістю втілень, глибиною осмислення матеріалу. Якось ненав’язливо, але впевнено вражає відчуття легкості, неодмінна атмосфера світлої творчості – їх можна відчути у кожній роботі колективу, і новий твір "Галичанка" не є виключенням. Слухаючи таку музику, мимоволі якоїсь миті починаєш стиха заздрити тим, хто має цілком буденну можливість купити квиток і у власному місті послухати все це у живому виконанні, а не у записах... Дуже дотепно у новому альбомі "Дударик – назавжди" сполучає акапельне та оркестроване виконання, тонко грає з відтінками настроїв, майстерно переплітає повсякденне і позачасове, усмішку і сльозу... Та чи не забагато компліментів? Та – ні. Послухайте самі, і Ви зрозумієте, що словам все одно цієї радості не довірити. А от відчути – так. На здоров’я.