Два ангели. Збірка найкращих українських дуетів.

До назви цієї компіляції винесено доволі гучне твердження, чи не так? Можна, звичайно, сперечатися з його справедливістю – але, у всякому разі, перша ж пісня викликає бажання дослухати диск до кінця, і вже тільки потім сперечатися. Або й не сперечатися – принаймні, щодо деяких пісень... Бо цілком очевидно, що тут є напрочуд вдалі треки, дійсно красиві, сильні і тендітні водночас. Є й інші – енергійні, різкі, наївні, танцювальні, в чомусь неочікувані. Різні. Так чи інак, але їх цікаво слухати – і це головне. Тут є своя інтрига, і вона не зникає до кінця платівки – бо кожна наступна пісня змінює напрямок руху, не дає звикнути і заснути. Передбачити наступний крок не дуже вдається навіть тоді, коли дивишся на імена виконавців – бо вони якось не надто переймалися тим, аби постати у звичних амплуа. Відповідно, можна сказати, що задум цієї компіляції було втілено дійсно вдало – вона просто не схожа на переважну більшість інших збірок. А це, як не крути, плюс.