Сподіваюся,
"ТНМКонго" і
"Тартак" зайвих рекомендацій не потребують, та й решта компанії, переважно, вже встигли засвітитися в ефірі, у клубах та на концертах. Тому скажу лише, що цей диск є своєрідною лінією напруги. Відносно старі і відомі пісні тут приготовано за оновленою рецептурою і подано у гарячому вигляді. Нові ж пісні гарячі вже просто тому, що вони нові, але це, на щастя, не дуже заважає якості виконання. Так, є тут і потужні треки, і пісні із маже растаманською неквапливістю, і просто ліричні, але усі вони об’єднані якоюсь спорідненою енергією, яка, мов швидкісний потяг, пробиває повітря, час і простір. Якщо встигнеш за ритмом – мандруватимеш разом із ним. А ні – то він промайне, мов куля, і залишить за собою лише опалені вії та брови. Втім, це – не жорстка музика. Відчуття сили тертя виникає не завдяки твердим формам, а завдяки внутрішнім вогнищам, які пробиваються назовні. І висікають іскри з наших лобів – а от вони вже, як правило, таки тверді, наче кремінь. Але ось котиться у вухо помаранч – і він солодкий. А ось і топінамбур. Це ж збірка, і тому тут є пісні на різні смаки. І навіть на дуже різні.
