Тріо Маренич. Тріо Маренич. Частина 2.

Не помилюся, мабуть, сказавши, що не багато знайдеться українських колективів, які б неодмінно викликали цікавість впродовж останніх років 30-ти. "Тріо Маренич" – викликає, причому цікавість виходить далеко за межі України. Зрозуміло, що не випадково. Тут є все – просте і необхідне. Акустичне звучання – чисто гітарне, класичний варіант, тобто м’яке звучання, капронові струни. Лише інколи вступає, наприклад, губна гармоніка або тамбурин, але – дуже вибірково і доречно. Звучання голосів – окрема тема, гармонійність цієї триєдності важко передати словами. Тому дуже рекомендується цю гармонію чути – від неї розквітають і люди, і всілякі рослини, і взагалі все живе. Ну і, нарешті, тексти – власне, навряд чи Ви зможете на слух визначити, чи то всі вони народні, а чи є поміж них і авторські. Якось так воно все лагідно і влучно. Тут свою роль грає й сама по собі краса української мови. Чесно кажучи, писати нею гарні тексти – легко, було б тільки, про що писати. Та це вже питання наповненості людської душі. В українців із душею все в порядку – пісень вистачає, можна танкерами дарувати. Чим Мареничі і займаються – всім нам на радість.