Стожари. Львівські батяри 2.

Гадаєте, це – ще один диск з простими розважальними пісеньками, такий же, як і інші подібні? Влучно. Так воно і є. Але не зовсім. Бо тут не просто смішні – або не дуже – українські пісні. Тут – пісні львівські, а точніше – батярські. А львівські батяри – це зовсім окремий і дуже яскравий колорит, який неможливо, відчувши один раз, переплутати ні з чим іншим. І справа тут не тільки у говірці. До неї треба додати ще й інтонації і манеру виконання, притаманну саме цим пісням. А також додати те, з чого ці пісні виросли – ставлення до життя, до людей, до побуту міста, до подій, які у місті трапляються. Це – щось особливе. Щось, що дуже відрізняється від, наприклад, портрету київського гультяя чи одеського біндюжника. В наші дні такого вже немає ні в Києві, ані у Львові, але пісні залишилися, яскраві й гострі, з перчинкою. І добре, що ми й досі можемо їх почути.