Гуртоправці

В похмурі 70-ті, коли Україна - неперспективна "територія" на маргінесі Європи - майже не дихала у глухому куті імперської "культури", в київському інтелектуальному андеґраунді зародився рух автентичного співу - наслідування традицій сільських співаків та музикантів. Фундатори руху - Євген Єфремов, Микола Будник - почули в звуках народних пісень той світотворчий зміст, що міг лягти наріжним каменем до відтворення нашого зруйнованого, але незнищенного космосу.

Наше розуміння традиційної культури виростало з власних польових досліджень українського села, в надрах якого хотіли ми почерпнути не лише формальні мистецькі пам'ятки, але згущено-емоційну, замішану на сльозах і крові, радощах й любові щиру первинність самобутнього національного єства. Неймовірне тепло, простота сільських людей, які пережили воістину "ходіння по муках", зберігши зворушливу дитинну мудрість, стали для нас мірилом справжнього.

Перейнявши від старих поліщуків, волинян, полтавчан, слобожан їхній репертуар, ми намагалися щонайточніше передати почуте. Витворившись з пізнання для самих себе "незнаної землі", збуджуваного розумінням того, що згасаюча практика етнічного музикування може перерватися, "автентичний спів" академічних музикантів сьогодні стає єдиним засобом континуації вікових традицій. Що як не правда самопізнання дозволяє дістатися берега подорожньому в хвилях "житейського моря"? Так і наше прозріле віднайдення свого загубленого "я" дає надію в Бозі таки не згинути марно в битві з цивілізаційними химерами.

ГУРТОПРАВЦІ - мистецький проект етномузиколога і етноспівачки Ірини Клименко (ДРЕВО, ВОЛОДАР). У 2002 році вона запросила до спільного музикування молодь, небайдужу до ідеї відродження правдивого українського мистецтва. До 20-річного досвіду досліджень і реконструкції автентичної сільської музики Ірини Клименко свіжий для фольклористичних груп "селянської орієнтації" струмінь світської шляхетської культури XVII-XIX ст. вніс Тарас Компаніченко (співпрацював з Гуртоправцями протягом 2003-2006 рр.), збудувавши місточок до європейських побутових музичних традицій.

Репертуар для співу знаходимо найбільше у власних поїздках українськими селами, доповнюючи його записами з музичних архівів. Улюблені терени - Прип'ятське Полісся, Переяславщина, Сіверщина, Слобідщина.

За роки дружби-співпраці Гуртоправці можуть похвалитися виступами на фестивалях у Латвії (2003), Швейцарії (Базель 2004), Литві (2005), Естонії (2005) і, звичайно ж, в Україні (Органум-2003, Київська Русь-2004, 2005, Країна Мрій-2004, 2005, 2006, 2007), кількома аудіопроектами, в яких виступили ініціаторами ("Зберімося, Роде...", "Ой, Давно-Давно...", "Там Стояли Гуртоправці..."), обрядово-містичним дійством "Галина і Василь або Пісенний життєпис Адама і Єви", яке з 2005 року йде на камерних театральних сценах Києва.

У 2005-2006 рр. Гуртоправці відреставрували з давніх описів і провели кілька обрядово-розважальних вечорниць циклу "Країна Мрій" (Масні вечорниці, Купальські ігри, Гаївки).

Восени 2006 року за всіма традиційними канонами відгуляли українське весілля, оскільки двоє з молодих Гуртоправців надумалися побратися. Сподіваємося, що найближчим часом такий весільний сценарій знайде послідовників в Україні, адже документальний фільм про цю подію "Просили Батько, Просили Мати..." планується до показу на телеканалі 1+1.