Євгенія Мірошниченко

Євгенія Семенівна Мірошниченко [нар. 12.VI.1931]

Оперна та концертно-камерна співачка (колоратурне сопрано), народна артистка СРСР (1965).

Народилася у с. Радянське, тепер Вовчанського району Харківської області. Вокальну освіту здобула в Київській консерваторії (1951-57, клас М. Донець-Тессейр). У 1961 стажувалася в міланському театрі "Ла Скала". У 1957-90 – солістка Київського театру опери та балету. З 1980 – викладач (з 1990 – професор) Київської консерваторії.

Володіла красивим, легким і рухливим голосом широкого діапазону (понад три октави), чудовою колоратурною технікою та яскравим артистичним талантом.

Партії: Венера ("Енеїда" Лисенка), Йолан ("Милана" Майбороди), Вона ("Ніжність" Губаренка), Стася ("Перша весна" Жуковського), Шемаханська цариця, Марфа ("Золотий півник", "Царева наречена" Римського-Корсакова), Віолетта, Джільда ("Травіата", "Ріголетто" Верді), Лючія ("Лючія ді Ламмермур" Доніцетті), Розіна ("Севільський цирульник" Россіні), Цариця ночі ("Чарівна флейта" Моцарта), Лейла ("Шукачі перлів" Бізе), Мюзетта ("Богема" Пуччіні), Манон ("Манон" Массне).

У концертному репертуарі співачки були численні арії з опер, українські народні пісні та романси українських композиторів.

Гастролювала в СРСР, а також Чехословаччині, Польщі, Китаї, Канаді, США, Болгарії, Румунії, Югославії, Франції, Японії та ін. Лауреат Міжнародного конкурсу вокалістів у Тулузі (1958, II премія) та Всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Москві (1957, срібна медаль). Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1972) та Державна премія СРСР (1981) за концертно-виконавську діяльність.

На фірмі "Мелодія" записала на пластинки дві українські нар. пісні ("Ні, мамо, не можна нелюба любить", "Ой піду я межи гори"), Концерт для голосу з оркестром Глієра та арії з опер зарубіжних композиторів (Доніцетті, Верді). Знімалася у фільмі "Лючія ді Ламмермур".

інформація, фото з: http://ukrsong.narod.ru/htmls/miroshnichenko.html