Тарас Компаніченко

Малому Тарасу Компаніченку тато багато років тому подарував бандуру. Одтоді й не уявляє він себе без цього та інших стародавніх інструментів, незалежно від того, чи грає він камерні твори, чи експериментує з сучасними музичними формами. "Можна сказати, що в мене був містичний початок, – згадує Тарас. – Пам’ятаю вуса мого діда, як вони рухалися, коли він розповідав якісь дивні речі, і це позначилося на маленькій душі. Потім були зустрічі з Миколою Будником, Георгієм Ткаченком, Володимиром Кушпетом – кобзарями старшої ґенерації. Це були знакові зустрічі. Своїм становленням я завдячую їм, моїм учителям, які мали глибину серця і великий дух, який їх вів. Ось це я в них бачив, і, гадаю, вони хотіли бачити те саме у своїх учнях".

Як музикант Тарас починав з освоєння старосвітської, або "панської" бандури. На такому інструменті грали за часів Великого Князівства Литовського і Речі Посполитої в панських маєтках, звідси й назва. Відтак була кобза Остапа Вересая, далі – колесна ліра.
Тарас Компаніченко – універсальний музикант. Цікавість до різних музичних епох і стилів виливається у створення кількох "спеціалізованих" проектів. Певний час Тарас співав у колективі Гуртоправці, перейнятому відтворенням автентичного поліфонічного співу, поширеного колись у Центральній Україні, надто на Полтавщині. Фактично він був одним із співзасновників "Гуртоправців". Разом із американцем українського походження Юрком Фединським Т. Компаніченко створив проект "Уламок". Основна мета – дослідження та популяризація кобзарсько-лірницької традиції. Ще один проект, у якому задіяний Тарас – Хорея Козацька (Chorea Kozacky). У центрі його уваги – одноголосні церковні пісні "монодії". Є ще проект "Дім танцю", в рамках якого досліджуються старовинні танці, європейські й українські, проводяться майстер-класи з публікою.
Органічно почуваючись у багатьох музичних епохах – від монодій часів Київської Русі до романсів ХІХ ст., Тарас не цурається й новітніх тенденцій у музиці. "У нас, наприклад, в ансамблі працює Данило Перцев – сучасний композитор, який пише сучасну електронну музику, – говорить Т. Компаніченко. – Але на академічному і фольклорному матеріалі. Тобто, це дуже серйозна музика".
Беручи участь у різноманітних фольклорних фестивалях по всій Україні, Тарас водночас вважає, що їхнє ідейне наповнення має бути сучаснішим і сприяти позбавленню в публіки решток комплексу національної неповноцінності.
інформація з матеріалів http://www.slovo-unp.com/index.php?subaction=showfull&id=1193919444&archive=1194550115&start_from=&ucat=6&i=archive
фото: http://ceh.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=22&Itemid=37