Хорея Козацька. Рицер смілостю упоєнний. (концерт у Луцькому замку).

Вперше почути "Хорею Козацьку" мені привелося під час фестивалю Країна Мрій – і, мушу визнати, це було дуже особливе враження. Справа не лише в тому, що ансамбль виконує середньовічну українську музику, докладаючи чималих зусиль, аби бодай знайти нотні записи та тексти – не кажучи вже про кропіткий труд стосовно озвучення, "реінкарнації" цих творів. Хочеться сказати про атмосферу, яку "Хорея Козацька" створює і на сцені, і в цьому альбомі (який, зрештою, є записом саме концертного виступу). А атмосферу цю інакше, ніж медитативною – і не назвеш. При тому, що тексти виконуваних творів аж ніяк не назвеш спокійними або відстороненими, адже в них часто ідеться про історичні події – героїчні, трагічні, насичені душевним сум’яттям. Та й сама музика теж далеко не завжди є такою, яка зазвичай асоціюється в нас зі станом медитації. Тим не менш – відбувається своєрідна магія, занурення у відчуття тих часів, про які співає ансамбль. І саме це занурення, в якому запросто розчиняється сьогодення – приємно дивує, а то й вражає. Постфактум. Бо під час звучання про це не думаєш. Лише сприймаєш. І навіть те, що це концертний запис, у якому інколи чутно додаткові шуми з аудиторії – атмосфери не рушить. Навпаки – створює додаткові обертони..