Михайло Коваль. Гомін, Гомін...

Не так вже й багато я чув бандуристів і не знаю напевне, чи всі вони схожі між собою, чи всі вони такі, як Михайло Коваль. Гадаю, що ні. Але, щоб помітити різницю, слухати треба уважно – як і в будь-якій справі, якщо хочеш щось справді зрозуміти, потрібна справжня увага. І неважливо, вивчаєш ти історію джазу чи способи плетіння з верболозу. Отже, увага. А веду до того, що цього бандуриста слухати уважно – приємно і цікаво. І ще більш цікаво стає слухати, коли дізнаєшся, що він, власне, самоучка. „Я настроїв бандуру так, як Бог на душу поклав, і грати навчився теж так, як душа того бажала.” Отже, все по-справжньому. Ну а як досвід у нього вже чималий, то й програма не одноманітна. На диску можна почути і, звісно, думи, і псалми, і пісні соціально-побутові та історичні. А співає Михайло Коваль неголосно, співає спокійно, і слухати його уважно – дуже легко.

Антон Йожик Лейба