Олег Созанський. Бандурист.

Можна почати з того, що він – лауреат 1-ї премії проведеного у Канаді Міжнародного конкурсу ім. С.Людкевича. А можна почати з того, що цим альбомом він намагатиметься здивувати. І я гадаю, що йому це цілком вдасться. Не тому, що в нього глибокий, виразний голос – хоча це теж важливо. Такий голос хочеться почути ще і ще раз. Дивуватиме ж він – репертуаром. Дивіться самі – тут поряд зі звичним „Бандуристе, орле сизий” Шевченка звучить „Пори року. Весна” Вівальді, і „Соната C-dur” Паганіні, і ще всілякі цікавості. Він застосував технічні засоби хроматизації звукоряду струн – і тепер в його репертуарі оживають твори Баха, Вівальді, Моцарта, Бортнянського, Лисенка та сучасних композиторів. Це варто послухати. Варто почути, як бандурист стає універсальним – не тільки співає із супроводом бандури, а й грає соло та з оркестром. Однаково вправно. Здається, це зразок того творчого підходу, завдяки якому старе стає новим, а нове живе довго. І щасливо.

Антон Йожик Лейба