Державний камерний ансамбль "Київські солісти", Мирослава Которович. Сотворіння.

Вперше гру "Київських солістів" і Мирослави Которович я почув, коли вони виконували твори Астора П’яццолли – і саме відтоді закохався у його музику. Не здивуюся нітрохи, якщо щось подібне відбудеться сьогодні і з Вами. Незалежно від того, чи Ви вже чули представлені тут твори Скорика, Шумана, Хачатуряна, Станковича – нині, вірогідно, Ви в них закохаєтесь. Або знову, або вперше – немає різниці. І немає пояснень. Просто ця здатність – доносити музику не тільки до вуха, а й до серця – вона або є, або її немає. Це можна тільки констатувати – не пояснювати. Особисто я вважаю, що і ансамбль, і Мирослава цю здатність мають вповні, і саме тому будь-яка музика в їхньому виконанні звучить яскраво, захоплююче – та інтимно. Вони грають наче і на весь світ – але ніби саме для тебе саме зараз. Втім, і слухач має сумлінно виконувати свою уважну, зосереджено-розслаблену роботу – інакше чесний обмін буде неможливий. Не говорити – слухати. Тож замовкаю – слухайте...

Антон Йожик Лейба