Дударик. Співи на Службі Божій святого Івана Золотоустого (на музику О. Кошиця).

В наші дні, коли так важко буває дивитися на світ чистими очима, коли забуваємо зайвий раз посміхнутися близьким і далеким, коли зневіра здається такою майже невідворотною... Ні. Наші дні – це ми. Що маємо в серці – те бачимо навкруги. Маємо радість – бачимо щасливих, натхненних людей, бачимо красу неба і землі, зігріваємо зерна майбутніх осяянь. Маємо в серці печаль – і бачимо тоді руйнування, зникнення, розчарування. Якщо бродимо між тим і тим – не маємо ні радості, ні печалю, а тільки шпарини між ними, і в шпарини ті життя забивається, наче пил. Тому – зупинімося. Не маємо часу на те, щоб від себе бігати. Маємо – придивитися уважно і спокійно, чесно. Серце ніколи не одвернеться від чесного погляду – розкриється, привітається, відповість. Власне, все, що маємо робити – жити так, як велить серце. Але для цього потрібно прислухатися – уважно і без страху. Там, де немає страху – там є сила і радість. І навпаки. Тож – дивіться у серце, і нехай побачите там любов, і не побачите страху.