Василь Лютий (боян Живосил). Просинайся, наш Великий Боже!

Дивлячись на обкладинку, зовсім не очікував – тому приємно вражений тим, що тут чую. Сподіваюся, Вам теж сподобається. Тому що є в цім співові чесність, яку годі проміняти на щось інше. Але треба, мабуть, трохи пояснити, що ж тут за запис. Супровід музичний, на перший погляд, видається дуже простим – Василь Лютий (боян Живосил) на першій половині альбому просто акомпанує собі на бандурі. Вона наче і звично звучить – але то наче. Бо насправді ця бандура видає дуже широку стилістичну палітру, тут навіть є справжній рок. Щоправда, звучить він доволі завуальовано – але дуже цікаво. Далі – тексти. Є тут і народні пісні, і авторські, але у всіх них спільна тема – віра у життя як спосіб життя. Іншими словами, основа тут – язичництво, але інтерпретоване через сучасну універсальність. Втім, язичництву універсальність теж притаманна. Як би там не було, в цих текстах заплетене в одну косу багате коріння, і я не ризикнув би стверджувати, що виключно слов’янське. На мою думку, це здорово. Ну і, власне, спів. Скажу про нього лише одне – не сумніваюся, що співає Василь Лютий від серця. Ну а серце, вочевидь, має щире – бо гарно співає, чисто. Від початку до кінця – чесно.

Антон Йожик Лейба