Витівки. Сільське кохання.

Ця платівка потрапила на вітрини крамниць вже наприкінці року – і, чесно кажучи, приємно, коли рік завершується, крім іншого, і такими-от відкриттями. "Сільське кохання" – дебютний альбом гурту Витівки, але після таких дебютів хочеться, аби продовження з’явилося не просто, а якомога швидше. Важко одразу визначити, чим саме вони підкуповують – але підкуповують практично одразу. Їхня музика на перший погляд може здатися доволі простою, але. Варто трохи прислухатись – і розумієш, що потрібно добре знатися на своїй справі, аби грати настільки ніби-то просто. Те ж саме стосується і текстів, що виглядають дивовижно простими. По-перше – їх, здебільшого, можна читати-сприймати не просто як тексти, а саме як вірші, що сьогодні буває нечасто. По-друге ж – це чудовий приклад якісної стилізації. Якщо уявити таку собі поезію, стилізовану під "сільську лірику" – то пісні Витівок будуть стилізацією під таку стилізацію. Іншими словами, це якісний, смачно приготований, розумний і добродушний стьоб – як не крути, а явище доволі рідкісне. Тобто, сміятися ми вміємо, але із легким серцем – виходить не завжди, еге ж? Тому, мабуть, варто подякувати за усмішку, в якій не приховано жодних гострих пазурів. "...і сни цілував, і пригублював губи..." – просто гарно, як на мене. Самі хлопці називають свою музику – народний рок. І таки мають для цього щирі підстави. А виглядають так, як і їхня музика – смішні окуляри й чужі вуса, за якими чисті обличчя і світлі очі...