Гуд:мов. Монопол:я.

За словами самого Павла Гудімова, за минулий, 2006-й рік гурт "Гуд:мов" із, власне, сайд-проекту перетворився на окремий, самостійний колектив. І це, погодьмося, серйозний здобуток – тепер бачимо щось більше, ніж просто суму окремих складових. Якісні зміни сталися не тільки із внутрішніми відчуттями – змінилася також і музика. Вона залишилася, в принципі, легкою, але стала якоюсь більш насиченою, цілісною. Хлопці, здається, віднайшли своє звучання, своє обличчя – гідне, світле, життєрадісне. Цей альбом, гадаю, цілком спроможний вивести гурт в ряд кращих представників українського мейнстриму – тим більше, що йому притаманна своєрідна універсальність. Тобто, можна ставити просто як приємний мелодійний фон для якихось справ – а можна слухати уважно, бо він таки того вартий. Прості, прозорі мелодії, мінімум засобів – мабуть, тому кожен інструмент говорить дуже виразно. Всього лише троє музикантів, але кожен настільки на своєму місці, що в музиці немає ніяких провалів, недоречних пауз або різких кутів. Ніхто нікому не заважає, не заганяє в тінь – альбом звучить гармонією, взаєморозумінням. Як на мене, це – успіх.

Антон Йожик Лейба