Юркеш. Menuets. Тюльпани В ЦелаФані.

Видавши 2006 року дебютний альбом дещо несподіваного, але цікавого змісту, Юркеш приємно здивував дуже багатьох – настільки багатьох, що диск "Ой" на кілька тижнів став справжнім гітом продажів. Ну а тепер – можете бути певні, що Юркеш таки не збирається розчаровувати всіх тих, кого зумів приємно здивувати. Другий альбом – це теж така собі "збірна солянка" з різних, майже несумісних стилів і настроїв, від хардкору до кислотного шансону. Щоправда, "важких" музичних ремарок стало трохи менше – втім, це не скидається на велику втрату. А от стьоб текстовий – став більш різноманітним, різноплановим. Я б навіть сказав – споглядальним, ліричним. Інколи – сумним. Але разом з тим – спокійним та різким, впевненим. До того ж, приводом для усмішок тут не завжди виступають абстрактні персони. І можна сперечатися з приводу того, чи варто у розмові переходити на особистості – але неоднозначні явища часом викликають неоднозначні реакції, це природно. Зрештою, Юркеш свої ескапади проводить легко, невимушено, без агресії. І, таким чином, зайвий раз підтверджує, що таки має право зватися інтелігентним панком – як і зве себе від самого початку.