Скрябін. Через чужі окуляри. Триб’ют.

"Людина робить, шо їй заманеться, і вся країна від того преться", - не пам’ятаю, хто це сказав. Але сказано було, це пам’ятаю точно, саме про Кузьму, фронтмена гурту "Скрябін". Згадав, бо немає чого заперечити – приблизно так справи і обстоять. Ну, може, і не вся країна цілком, але дуже багато народу – правда. Це при тому, що Кузьма завжди вмів забити іржавий цвях на суспільну думку. Власне, нечастий випадок не тільки для українського, а й для світового шоубізу – людина є комерційно успішною, залишаючись самою собою. Досвід останніх років довів, що Кузьма є одним з дуже небагатьох популярних виконавців, які не бояться казати те, що думають. Навіть тоді, коли його позиція є, м’яко кажучи, непопулярною. І, власне, думати не перестає – кожний новий альбом є підтвердженням того. Отже, мідні труби його досі не підкорили – дійсно приємно. Оскільки ж вміє писати пісні справжні, тобто не порожні – не дивно, що стільки людей взяло участь у нинішньому проекті. Таким чином, двадцять талановитих, відомих і не дуже, виконавців, двадцять пісень "Скрябіна" різних років. Двадцять зустрічей з розумним і навіть доволі елегантним, але панком.  Тому що це все-таки спочатку спосіб мислення, і тільки потім епатаж.