Оркестр Янки Козир. Шляхи.

Цього альбому чекали давно, вже кілька років. Чекали віддано – тому що "Оркестр Янки Козир" якось так швидко став однією з центральних фігур української альтернативної сцени. Почніть слухати – і, гадаю, Ви одразу зрозумієте, чому цей гурт є таким популярним серед наших шанувальників незалежної музики. Втім, не тільки серед наших – вже більше року тому "Оркестр Янки Козир" потрапив, наприклад, до поважного незалежного каталогу кращого європейського андеґраунду, "Ghostland.com". Якщо не помиляюся – перший серед українських гуртів. Втім, не дивно. Сьогодні цей колектив чи не краще від усіх сполучає "важку" музику з фольклорними мотивами – ще й оздоблює яскравим жіночим вокалом. Власне, недарма ім’я Янки винесено в назву гурту – її манера виконання наділяє творчість "Оркестру..." дуже особливим обличчям. Тут дивним чином перетинаються міська знервованість, різкість – і  вкоріненість у якісь прадавні культурні шари. Янка наче і не співає, а ворожить – і не копіює відомі зразки, а просто черпає вміння з якогось первинного витоку. Не те щоб відроджує – скоріше, наново народжує якісь містичні проходи між світами. Чи не тому альбом називається "Шляхи"? – не знаю. Але гадаю, що ця платівка цілком спроможна відкрити слухачеві щось нове не тільки у музиці – а й у способі спостереження і пізнання світу. Мені здається, цей диск варто послухати всім – і тим, хто цінує незалежне музичне мислення, і тим, кого цікавлять фольклорні досліди, і тим, хто просто має не пласке почуття гумору. І тим, хто всього цього не любить – теж. Обрії мають розширюватись.

Антон Йожик Лейба