Оркестр Янки Козир. Мати.

Потужна краса цієї платівки – надзвичайна. Поліфонічна стихія набуває тут такої глибини і розмаху, що просто змітає рамки – приголомшує. Відчуття схоже з тим, коли стоїш на горі проти вітру такої сили, що можеш на нього спиратися, розкриваєш обійми – і раптом всім єством своїм чуєш його справжній голос, безмежний спів живої течії... Оркестр Янки Козир (ОЯК) ніколи не скаржився на нестачу ідей, але цього разу, здається, зробив дещо незвичне навіть для себе. І, хоча сама Янка каже, що альбом "Мати" вийшов порівняно легким – все дуже, знаєте, відносно. Це анітрохи не легкість поп-музики, мова про інше. Тут дійсно вражає легкість, з якою ОЯК почувається у складній музичній матерії – і з якою занурює в неї слухача, захоплює всю увагу без залишку, просто і невимушено змушує тремтіти, тамувати подих, балансувати на тонкому лезі уваги. Співпереживати – по-справжньому, аж до катарсису. Так, це не просто альбом, а – драма, ворожіння симфорокове, в якому народження і смерть не протиставляються навіть, а просто як такі не існують, бо вони – це одне ціле, нерозривне, невимовне слово світу. Оркестр Янки Козир не просто створює музику – він творить власну містерію звуку, живу і яскраву. І настільки насиченою, щільною, збагаченою постає тут музична матерія, що здається – вона є зрима, її можна торкнутись, нею можна дихати під водою...

Антон Йожик Лейба