Мандариновий Рай. Подивись у вікно.

І так буває, що ставиш платівку, чуєш перші ноти – і одразу стає просто тепло і приємно. Чуєш наступні ноти, слухаєш слова, слухаєш другу пісню, третю – і стає ще тепліше та приємніше. Слухаєш далі і потайки думаєш – чи втримається це очарування, чи не зникне від необережного руху, недоречного кроку? Чекаєш, і так не хочеться, аби зникло, і – не зникає... І важко чітко визначити, в чому ж справа, чим саме гріють тебе ці пісні – ненав’язливо, як шум нічного дощу влітку. Може, це музика, в якій дихає спокійна легкість, і тому лінія кожного інструменту тече невимушено, природно. Навіть якщо якийсь інструмент виникає всього лише раз на весь альбом – а це вже професійність, яку не завжди знайдеш на дебютних платівках. Зрештою, аранжування пісень не назвеш надто складними – але проглядає за зовнішньою простотою якась така правильна наповненість. А може, справа у співі – наче розслаблений, трохи наче втомлений, але водночас і зосереджений. Він не напружує, але і не відпускає увагу – такі голоси можна, здається, слухати годинами. Нічого удаваного, нічого, що здалося б зайвим – залишається тільки дивуватись, звідки у молодого, в принципі, гурту таке вміння вибудовувати простір. Але ось він, Мандариновий Рай – справжній. Залишається тільки радіти, бо тут – затишно.