Zavoloka. Viter. (EP).

Здається, цього разу Катерина пішла у створенні музики, що називається, від протилежного, причому – одразу двічі. Як це? Один аспект – в тому, що альбом "Вітер" стоїть майже перпендикулярно по відношенню до більшості попередніх її записів, мною почутих. Маю на увазі, що практично всі п’єси тепер мають в основі чіткий, циклічний ритм – а раніше музика Каті була за принципом росту дуже схожа на дерева. Тобто, звукові лінії постійно розгалужувались, тоншали, уникали повторів. Хоч її і визначали як idm, та більш чесним було б казати про мистецтво споглядання, мабуть. Тепер же це – дійсно саме та тонка танцювальна музика, яка викликає бажання не стільки танцювати, скільки уважно слухати. Але не заперечує танців) Тим більше, що в ній, як завжди, багато цікавих акустичних ефектів – а участь живих інструментів робить музичне полотно одночасно і прозорим, і свіжим, і дуже теплим. Коли ж на спокійному, прохолодному електронному тлі починає м’яко звучати автентичний спів – це просто гарно. Втім, і скрипка, і контрабас теж створюють настільки дивно-прекрасні натяки, що розумієш чітко: цю платівку слухатимеш іще не раз, і не два. До речі, про другий аспект... Якщо коротко, то так: Zavoloka таки зуміла показати природу вітру, вільну від структурних решіток – і саме завдяки тому, що вбудувала в музику чіткі ритми. Ось між ними, як між розведеними руками, і пролітає вільний вітер...