9 калібр. Mamma-mia.

Власне, саме заголовна пісня альбому і принесла гуртові першу більщ-менш широку відомість. Вона – та ще "Маруся". І прозвучали вперше вони не так давно – аж ось уже і альбом підоспів. Чудово – дуже оперативно. Втім, характер музики, вочевидь, робить такі швидкості природними – у всякому разі, не викликає здивування, коли енергійна музика і просуває себе доволі енергійно. Це, зрештою, і добре – бо менш енергійних, але більш "форматних" і так є кому просувати, причому бажаючих на диво багато. Дивно – бо який же сенс плодити схожі проекти, які різняться між собою не стільки музикою, не стільки вокалом навіть, скільки іміджем, кольором та довжиною зачіски тощо?.. Невже на цьому клонуванні справді можна заробити – не кажучи вже про задоволення? Значно цікавіше, коли очевидним є тільки бажання і енергія, а от стильові рамки ще не накладено – що ми і спостерігаємо у випадку з 9 КАЛІБРОМ. Від панку до хард-року, від поп-металу до балад у манері рок-модерну – втім, ознаки настільки непомітно перетікають одні в інші, що міцно триматися за них не варто. Головне те, що енергія цих хлопців цілком очевидна і приємна. А далі – вже просто справа смаку.